N
Nicholas
Гость
Тут пишуть досить мало репортів українською, і я вирішив трохи порушити цю традицію.
Відомості про тестера: 175/біля 73 кг.
Толер: нижче середнього, вище нульового (не курив кілька років, десь тиждень тому замовив шишки Mango Zhamal у Попая і спалив їх за 5 днів, тобто тиждень курив лише тютюн).
Селлер: .
Оператор відповідає вчасно, завжди приязний, підказує, радить. Карочє, жодних проблем. Ващє.
Жалко лише ТТН отримав ще тиждень тому, а вантаж відвантажили десь в суботу. Тобто чекав рівно тиждень.
Речовина: сатіва/індіка 70/30.
Нарешті мені приходить повідомлення з НП.
Йду туди.
Стелс: 9/10. В НП відкрив конверт, запаху взагалі не відчувалось. З цим усе в нормі.
Але щойно я розірвав конверт, коли прийшов додому… У кімнаті різко розноситься «її» запах. Це воно, зразу розумієш ти…
Я поклав зіпи в додактовий пакет і переховав. Попередньо відірвав гарну таку шишулю «Великого вибуху» (так Біг Бенг перекладається українською).
Мені здалося, що це новий урожай чи трішки «недолікували». Трішки волога, у руках не розтерлася на шматочки. Мій гріндер її більше давив.
Але я все рівно розбив шишечку та поклав п’ятку в маленький паперовий конвертик.
Забігаючи наперед, скажу, что «недолікованість» трішки відобразилася на смаку: мене все-таки потягнуло на «покашлянуть», але дуже легкий.
Але Біг Бенг все рівно бімба…
Уявіть себе в Шотландії. Ви відвідуєте містечко Дафтаун, маленьку столицю виробництва віскі. Містечко невелике, але тут в центрі майже кожні 10 метрів нова віскікурня…
Ми на віскікурні Glenfiddich (у перекладі з гельского, давньої мови Шотландії з кельтської групи — «Стежина оленя»).
Карочє, висловлюючись термінологією дегустаторів віскі, «ніс» гарний. Такой природний запах зі звичайними трав’яними й трішки землянистими (як мені здалося) нотками.
Інструмент: люлька металева, укрита пластиком.
Я недавно замовив собі бонг-набір. Там кейс, сам бонг, сіточки для нього, йоршики для чищення трубки й зручна залізна люлька.
Я в гостях у батьків уже другий тиждень. Вирішив «тряхнуть старіной», і ось у мене 5 г Біг Бенга і ще 5 г іншого сорту (про нього незабаром).
У будинку, крім мене, живе 5 людей. Покурити за сараєм можна лише в ранній обід: вдома лише батько, усі на роботі/в школі.
Карочє, беру я перемолоту шишульку. Трохи підрізаю ножицями, беру із собою.
Беру пачку цигарок, запальничку, одягнувся (у нас прохолодно) і йду на дамбу.
Тут велике рибне господарство, кілька ставків, стежинок кілометрів на 15. Можна блукати хоч цілий день.
Йду стежинкою, поросшою зеленою травою, обходячи міни, які вже встигли накласти місцеві корівки.
Сідаю на невеличкий горбик, укритий травою, на «узбіччі». Учора була гроза, але дощ був лише вранці й трава наполовину підсохла.
Розкурюю всю пятку, яку взяв із собою. Вистачило на три маленьких люльки (спеціально забивав нещільно, щоб добре палилося).
Як заявляє гровер, тут 70 відсотків сатіви та 30- індіки.
Десь воно так і є.
Але в мене склалося особливе сприйняття цього, безсумнівного, чудового сорту…
Сиджу я на березі річки, точніше каналу, але старого (більше 100 років) глибокого (метра 3 буде).
Насипаючи залишки заманік’юреного Біг Бенга в третій раз, я помічаю, як сіро-діамантово-зелені камінчики падають у блискучий кратер…
Накурыло… як казав Kyivstoner…
Перші 5 хвилин потрішки підходило. Але вона з «пізнячком». Я навіть подумав, що перепутав сатіву Біг Бенг з індікою/сатівою Вайт Відоу… Таке «індішне» почуття тривало ще десь 5 хвилин, тобто 10 хвилин загалом.
І тут прогуркотів Великий Вибух.
Дуже Великий.
Певно, саме тому його й прозвали «Біг Бенг», тобто «Великий Вибух».
Дуже великий.
Я занурився в амфітамінний стан десь на 2-3 години. Спочатку випалив цигарку LM зі смаком смородини, 1 цигарку, і ще випалив вишневу цигарку LS під банку коли.
Маленьку.
Але Вибух Великий. Дуже великий, навіть дуже.
Я хвилин 10 вертався вздовж ставка додому. Але дорогою звернув у місцевий гіпермаркет, називається Мандарин.
Як Мандарин плазза біля Бессарабки в Києві.
Але для бідних.
А Вибух великий, дуже великий.
Потім мене пробило на творчість. Писав якісь короткі опуси, ну і цей тріп.
Вихід на плато — хвилин через 10-15.
Спочатку, як я й писав, переважає індіка, але сатіва поступово бере своє, та ще як.
Вердикт: гарний сорт, підійде розкумаритися вранку (наприклад, перед парами) або набратися бодрячка вдень.
Можна і не лише вдень.
Бо Вибух дійсно Великий.
Дуже великий.
Всіх благ.
Ваш Че Бояра.
Відомості про тестера: 175/біля 73 кг.
Толер: нижче середнього, вище нульового (не курив кілька років, десь тиждень тому замовив шишки Mango Zhamal у Попая і спалив їх за 5 днів, тобто тиждень курив лише тютюн).
Селлер: .
Оператор відповідає вчасно, завжди приязний, підказує, радить. Карочє, жодних проблем. Ващє.
Жалко лише ТТН отримав ще тиждень тому, а вантаж відвантажили десь в суботу. Тобто чекав рівно тиждень.
Речовина: сатіва/індіка 70/30.
Нарешті мені приходить повідомлення з НП.
Йду туди.
Стелс: 9/10. В НП відкрив конверт, запаху взагалі не відчувалось. З цим усе в нормі.
Але щойно я розірвав конверт, коли прийшов додому… У кімнаті різко розноситься «її» запах. Це воно, зразу розумієш ти…
Я поклав зіпи в додактовий пакет і переховав. Попередньо відірвав гарну таку шишулю «Великого вибуху» (так Біг Бенг перекладається українською).
Мені здалося, що це новий урожай чи трішки «недолікували». Трішки волога, у руках не розтерлася на шматочки. Мій гріндер її більше давив.
Але я все рівно розбив шишечку та поклав п’ятку в маленький паперовий конвертик.
Забігаючи наперед, скажу, что «недолікованість» трішки відобразилася на смаку: мене все-таки потягнуло на «покашлянуть», але дуже легкий.
Але Біг Бенг все рівно бімба…
Уявіть себе в Шотландії. Ви відвідуєте містечко Дафтаун, маленьку столицю виробництва віскі. Містечко невелике, але тут в центрі майже кожні 10 метрів нова віскікурня…
Ми на віскікурні Glenfiddich (у перекладі з гельского, давньої мови Шотландії з кельтської групи — «Стежина оленя»).
Карочє, висловлюючись термінологією дегустаторів віскі, «ніс» гарний. Такой природний запах зі звичайними трав’яними й трішки землянистими (як мені здалося) нотками.
Інструмент: люлька металева, укрита пластиком.
Я недавно замовив собі бонг-набір. Там кейс, сам бонг, сіточки для нього, йоршики для чищення трубки й зручна залізна люлька.
Я в гостях у батьків уже другий тиждень. Вирішив «тряхнуть старіной», і ось у мене 5 г Біг Бенга і ще 5 г іншого сорту (про нього незабаром).
У будинку, крім мене, живе 5 людей. Покурити за сараєм можна лише в ранній обід: вдома лише батько, усі на роботі/в школі.
Карочє, беру я перемолоту шишульку. Трохи підрізаю ножицями, беру із собою.
Беру пачку цигарок, запальничку, одягнувся (у нас прохолодно) і йду на дамбу.
Тут велике рибне господарство, кілька ставків, стежинок кілометрів на 15. Можна блукати хоч цілий день.
Йду стежинкою, поросшою зеленою травою, обходячи міни, які вже встигли накласти місцеві корівки.
Сідаю на невеличкий горбик, укритий травою, на «узбіччі». Учора була гроза, але дощ був лише вранці й трава наполовину підсохла.
Розкурюю всю пятку, яку взяв із собою. Вистачило на три маленьких люльки (спеціально забивав нещільно, щоб добре палилося).
Як заявляє гровер, тут 70 відсотків сатіви та 30- індіки.
Десь воно так і є.
Але в мене склалося особливе сприйняття цього, безсумнівного, чудового сорту…
Сиджу я на березі річки, точніше каналу, але старого (більше 100 років) глибокого (метра 3 буде).
Насипаючи залишки заманік’юреного Біг Бенга в третій раз, я помічаю, як сіро-діамантово-зелені камінчики падають у блискучий кратер…
Накурыло… як казав Kyivstoner…
Перші 5 хвилин потрішки підходило. Але вона з «пізнячком». Я навіть подумав, що перепутав сатіву Біг Бенг з індікою/сатівою Вайт Відоу… Таке «індішне» почуття тривало ще десь 5 хвилин, тобто 10 хвилин загалом.
І тут прогуркотів Великий Вибух.
Дуже Великий.
Певно, саме тому його й прозвали «Біг Бенг», тобто «Великий Вибух».
Дуже великий.
Я занурився в амфітамінний стан десь на 2-3 години. Спочатку випалив цигарку LM зі смаком смородини, 1 цигарку, і ще випалив вишневу цигарку LS під банку коли.
Маленьку.
Але Вибух Великий. Дуже великий, навіть дуже.
Я хвилин 10 вертався вздовж ставка додому. Але дорогою звернув у місцевий гіпермаркет, називається Мандарин.
Як Мандарин плазза біля Бессарабки в Києві.
Але для бідних.
А Вибух великий, дуже великий.
Потім мене пробило на творчість. Писав якісь короткі опуси, ну і цей тріп.
Вихід на плато — хвилин через 10-15.
Спочатку, як я й писав, переважає індіка, але сатіва поступово бере своє, та ще як.
Вердикт: гарний сорт, підійде розкумаритися вранку (наприклад, перед парами) або набратися бодрячка вдень.
Можна і не лише вдень.
Бо Вибух дійсно Великий.
Дуже великий.
Всіх благ.
Ваш Че Бояра.
