В
вайнцесс
Гость
Коли я вперше спробувала амфетамін, то зрозуміла, що ця штука просто створена для роботи в офісі. І концентрація краща, і ненависні вісім годин миттєво пролітають, і на обід гроші витрачати не доводиться. І я навіть сімейний бюджет економлю, бо у нас в буфеті навіть підмоклий бутер коштує як нічогенька така піца в нічогенькому такому ресторані.
Загалом, минулої п’ятниці, щойно прийшла зарплата, я замовила собі пакетик амфетаміну ( продавець, гілка на форумі). Виключно з практичною метою.
Нюхаю я його сама. Мені вісімнадцять років, зріст – 161, вага – 50.
Оскільки з закладками я вже награлася, то попросила надіслати поштою. Замовлення було велике (марки, таблетки, але то на мій День народження, тож їм доведеться полежати пару тижнів, про все це щастя я пізніше розкажу), тож проблем із цим не виникло. А взагалі вони роблять відправки, якщо сума, на яку ти набрав товару, перевищує 500 гривень.
Оператору я написала у п’ятницю, а прийшло воно тільки вчора, хоча їхати довелося аж (це сарказм) через увесь Київ. Втім, я не кваплюся, у мене все одно вихідні були. Запакували товар так майстерно, що я спершу злякалася, бо подумала: «ВІТАЮ, ВАСЯ, НАС НАЇБАЛИ».
Але нас не наїбали. Просто дуже надійно сховали, причому турботливо розфасували по пакетиках, а пакетики поклали ще в один великий. Коли я розпакувала посилку, фен мав вигляд дуже спресованого кубика і якось подрібнити його пальцями було неможливо.
Але маленький шматочок, який видно збоку, дуже навіть непогано покришився.
С п о ж и в а н н я
Після моєї першої спроби амфетаміну в мене з носу два дні текли криваві шмарклі. Але, вочевидь, організм зрозумів, що акція протесту плодів не принесла, адже я знову збиралася напхати його цим кислючим зіллям. І він змирився. Цього разу все пройшло набагато краще, і, можливо, причина у якості продукту. На фотографії він перебрав колір лампи, але насправді є майже чисто білим, з ледь-ледь помітним відтінком слонової кістки. Запах традиційний для фену – такий хімічний, але не сильний і набагато менш огидний, ніж смак. Ну смак – то таке. Мені ж його не їсти, зрештою.
Оскільки мені потрібно було не обдовбатися вкрай, а лише набратися сил і, так би мовити, творчої наснаги, я не насипала собі багато. Міліграмів 50, не більше. Подрібнила завеликі шматочки першою-ліпшою пластиковою карточкою і вдихнула доріжки. Спочатку праву, тоді ліву.
На годиннику була 8:15.
Очі, ясна річ, зразу засльозилися, з носу потекло і довелося закинути голову назад. Але за півхвилинки все прийшло до ладу, лише шмигати носом довелося ще хвилин з десять.
О 8 годині 35 хвилин ранку я вийшла з дому. До метро мені йти хвилин десять, іноді, коли погода особливо погана, я добираюся за шість. Біля гуртожитку курила якась дівчина, що збиралася йти на пари. Курила такі огидні супертонкі сигарети, здається, «Вінстон». Я попросила в неї одну, бо по свої ще треба було зайти до магазину, а сигарета дорогою до метро – це свята традиція, обов’язок і борг. Тонкі сигарети і у тверезому стані, як то кажуть, «що курив, що небо нюхав», а тут я взагалі нічого не відчула, крім запаху горілого тютюну.
О 8 годині 57 хвилин потяг зупинився на станції до червоної гілки. Минуло більше десяти хвилин відтоді, як я сіла на своїй станції, а мені здавалося, що я встигла послухати лише одну пісню. На вулиці було сонячно, свіжо і дуже приємно. Час я ще мала. Зайшла до магазину, що трапився дорогою, купила нарешті свої звичні міцні сигарети, дійшла до офісної будівлі і хвилин двадцять сиділа, курила, втикала в телефон. Я люблю щось друкувати під феном – пальці так весело і швидко клацають по клавіатурі, і я почуваюся серйозною секретаркою двадцятого сторіччя.
О 9 годині 40 хвилин моя перепустка запищала на прохідній, я розписалася у книзі видачі ключів і піднялася на четвертий поверх, де розташовано офіс, так легко, наче все життя бігала стометровку. А бігати я, між іншим, ненавиджу більше за все на світі.
На початку одинадцятої, коли почали з’являтися сонні колеги, я відчула, що починають пітніти долоні. Хтозна, звісно, може, на вулиці вони теж пітніли, але там-то було значно холодніше і я просто не звертала на це уваги. Звернула тільки зараз, але нічого страшного у цьому не було. Подумаєш, пальці пітніють. Телефон можна і паролем розблокувати.
О 10:28 (цей історичний момент вартий того, аби вказати точний час) я знайшла пісню, яку тиждень тому чула в п’єсі у театрі Франка і відтоді безрезультатно, але дуже віддано її шукала. І сьогодні знайшла. Я так собою пишаюся, що навіть прикріплю. Це, взагалі-то, німецький народний релігійний спів, але у неймовірно крутому виконанні.
Далі пішла робота і за часом я не стежила, тим більше що він летів дуже швидко.
О 13-й годині відчуття почали зменшуватися і близько другої зовсім зійшли нанівець. У продавця на сторінці сказано, що ефект триває від 5-ти до 8-ми годин. Що ж, п’ять годин, безумовно, фен відпрацював – і це лише від п’ятдесяти міліграмів порошку. У вбиральні я зробила собі ще одну доріжку, трохи меншу, ніж зранку. Мені вистачило до самого дому. Навіть вечірні натовпи у метро не так дратували.
Що ж, а тепер – стислі підсумки
Сервіс: оператор відповідає швидко. Замовлення, щоправда, відправили не того ж дня, коли його було зроблено (хоч я й написала ще зранку), але повторюся – швидкість мені не принципова. Втім, якби мені терміново потрібно було зробити, скажімо, подарунок, я б понервувала, тож поставлю 65 балів зі 100.
Зовнішній вигляд товару: майже зовсім сніжно-білий. Жовтуватість не настільки сильна, аби кидатися в очі. Запах і смак такі, як мають бути. 90 балів.
Упаковка: 95 балів, бо у мене мало серце не зупинилося, коли я побачила зовнішнє маскування і подумала, що там нічого більше й не буде. Але це оригінально, нічого не скажеш.
Ефект: так само п’ятірка. Я отримала все, заради чого і замовила товар – уважність, посидючість, концентрацію та швидкоплинність часу. 100 балів. Дякую, хлопці.
Загалом, минулої п’ятниці, щойно прийшла зарплата, я замовила собі пакетик амфетаміну ( продавець, гілка на форумі). Виключно з практичною метою.
Нюхаю я його сама. Мені вісімнадцять років, зріст – 161, вага – 50.
Оскільки з закладками я вже награлася, то попросила надіслати поштою. Замовлення було велике (марки, таблетки, але то на мій День народження, тож їм доведеться полежати пару тижнів, про все це щастя я пізніше розкажу), тож проблем із цим не виникло. А взагалі вони роблять відправки, якщо сума, на яку ти набрав товару, перевищує 500 гривень.
Оператору я написала у п’ятницю, а прийшло воно тільки вчора, хоча їхати довелося аж (це сарказм) через увесь Київ. Втім, я не кваплюся, у мене все одно вихідні були. Запакували товар так майстерно, що я спершу злякалася, бо подумала: «ВІТАЮ, ВАСЯ, НАС НАЇБАЛИ».
Але нас не наїбали. Просто дуже надійно сховали, причому турботливо розфасували по пакетиках, а пакетики поклали ще в один великий. Коли я розпакувала посилку, фен мав вигляд дуже спресованого кубика і якось подрібнити його пальцями було неможливо.
Але маленький шматочок, який видно збоку, дуже навіть непогано покришився.
С п о ж и в а н н я
Після моєї першої спроби амфетаміну в мене з носу два дні текли криваві шмарклі. Але, вочевидь, організм зрозумів, що акція протесту плодів не принесла, адже я знову збиралася напхати його цим кислючим зіллям. І він змирився. Цього разу все пройшло набагато краще, і, можливо, причина у якості продукту. На фотографії він перебрав колір лампи, але насправді є майже чисто білим, з ледь-ледь помітним відтінком слонової кістки. Запах традиційний для фену – такий хімічний, але не сильний і набагато менш огидний, ніж смак. Ну смак – то таке. Мені ж його не їсти, зрештою.
Оскільки мені потрібно було не обдовбатися вкрай, а лише набратися сил і, так би мовити, творчої наснаги, я не насипала собі багато. Міліграмів 50, не більше. Подрібнила завеликі шматочки першою-ліпшою пластиковою карточкою і вдихнула доріжки. Спочатку праву, тоді ліву.
На годиннику була 8:15.
Очі, ясна річ, зразу засльозилися, з носу потекло і довелося закинути голову назад. Але за півхвилинки все прийшло до ладу, лише шмигати носом довелося ще хвилин з десять.
О 8 годині 35 хвилин ранку я вийшла з дому. До метро мені йти хвилин десять, іноді, коли погода особливо погана, я добираюся за шість. Біля гуртожитку курила якась дівчина, що збиралася йти на пари. Курила такі огидні супертонкі сигарети, здається, «Вінстон». Я попросила в неї одну, бо по свої ще треба було зайти до магазину, а сигарета дорогою до метро – це свята традиція, обов’язок і борг. Тонкі сигарети і у тверезому стані, як то кажуть, «що курив, що небо нюхав», а тут я взагалі нічого не відчула, крім запаху горілого тютюну.
О 8 годині 57 хвилин потяг зупинився на станції до червоної гілки. Минуло більше десяти хвилин відтоді, як я сіла на своїй станції, а мені здавалося, що я встигла послухати лише одну пісню. На вулиці було сонячно, свіжо і дуже приємно. Час я ще мала. Зайшла до магазину, що трапився дорогою, купила нарешті свої звичні міцні сигарети, дійшла до офісної будівлі і хвилин двадцять сиділа, курила, втикала в телефон. Я люблю щось друкувати під феном – пальці так весело і швидко клацають по клавіатурі, і я почуваюся серйозною секретаркою двадцятого сторіччя.
О 9 годині 40 хвилин моя перепустка запищала на прохідній, я розписалася у книзі видачі ключів і піднялася на четвертий поверх, де розташовано офіс, так легко, наче все життя бігала стометровку. А бігати я, між іншим, ненавиджу більше за все на світі.
На початку одинадцятої, коли почали з’являтися сонні колеги, я відчула, що починають пітніти долоні. Хтозна, звісно, може, на вулиці вони теж пітніли, але там-то було значно холодніше і я просто не звертала на це уваги. Звернула тільки зараз, але нічого страшного у цьому не було. Подумаєш, пальці пітніють. Телефон можна і паролем розблокувати.
О 10:28 (цей історичний момент вартий того, аби вказати точний час) я знайшла пісню, яку тиждень тому чула в п’єсі у театрі Франка і відтоді безрезультатно, але дуже віддано її шукала. І сьогодні знайшла. Я так собою пишаюся, що навіть прикріплю. Це, взагалі-то, німецький народний релігійний спів, але у неймовірно крутому виконанні.
Далі пішла робота і за часом я не стежила, тим більше що він летів дуже швидко.
О 13-й годині відчуття почали зменшуватися і близько другої зовсім зійшли нанівець. У продавця на сторінці сказано, що ефект триває від 5-ти до 8-ми годин. Що ж, п’ять годин, безумовно, фен відпрацював – і це лише від п’ятдесяти міліграмів порошку. У вбиральні я зробила собі ще одну доріжку, трохи меншу, ніж зранку. Мені вистачило до самого дому. Навіть вечірні натовпи у метро не так дратували.
Що ж, а тепер – стислі підсумки
Сервіс: оператор відповідає швидко. Замовлення, щоправда, відправили не того ж дня, коли його було зроблено (хоч я й написала ще зранку), але повторюся – швидкість мені не принципова. Втім, якби мені терміново потрібно було зробити, скажімо, подарунок, я б понервувала, тож поставлю 65 балів зі 100.
Зовнішній вигляд товару: майже зовсім сніжно-білий. Жовтуватість не настільки сильна, аби кидатися в очі. Запах і смак такі, як мають бути. 90 балів.
Упаковка: 95 балів, бо у мене мало серце не зупинилося, коли я побачила зовнішнє маскування і подумала, що там нічого більше й не буде. Але це оригінально, нічого не скажеш.
Ефект: так само п’ятірка. Я отримала все, заради чого і замовила товар – уважність, посидючість, концентрацію та швидкоплинність часу. 100 балів. Дякую, хлопці.
