В
вайнцесс
Гость
Одразу хочу вибачитися перед продавцем та Всесвітом взагалі за те, що так пізно пишу репорт. Це дуже неправильно, але в мене є поважна причина: розпочалася сесія, тож майже весь вільний час я вже не втикаю в інтернеті, а пишу якісь курсові, реферати, практики і ще достобіса робіт, які не потрібні НІ-КО-МУ, блять, навіть викладачці. Або бігаю по різних установах, збираю документи для цих рефератів.
Життя жахливе.
Але серед цього тижня суцільного стресу (ще мама в гості приїхала, чорт забирай) я все-таки мала малесеньку мить абсолютного спокою і щастя.
Було це так.
Спершу питав, де буде зручно забрати клад, але врешті-решт район виявився геть не тим, що я очікувала. Їхати довелося аж в кінець синьої гілки, на останню станцію метро, і ще від неї йти пішки, тому дістатися туди вдалося лише після роботи. Ціною неймовірних нервових втрат я вмовила хлопця скласти мені компанію, і години за півтори після завершення робочого дня ми нарешті вилізли на потрібне місце, яке густо поросло кропивою. Хлопцеві-то добре, він взув високі черевики, а мені довелося лізти через неї з голими ногами — і ногам це, самі розумієте, не сподобалося.
Але що є, то є: клад спокійно дочекався нас у призначеному місці. Ймовірність того, що його б стирив хтось інший, зводилася майже до нуля: місцевість безлюдна, а на фото стояла лише точка у потрібному кутку, тож знайти пакетик, не знаючи, куди його почепили, було б дуже тяжко.
Вдома на нас чекала величезна кількість роботи: наступного дня мала приїхати моя мама, тому треба було бодай якось прибрати, заховати пляшки з-під алкоголю, винести на смітник всю колекцію сигаретних коробочок, які я так самовіддано збирала, а також спресувати та запхати в шафу всі речі, що валялись по периметру кімнати.
Та все це відійшло на задній план. Я надто втомилася, щоб одразу братися до справ, а хлопець сподівався, що прибирання вилетіло мені з голови, і головне — не нагадувати про нього. Тому замість того, щоб змочити ганчірки, ми налили води у водний.
Тестери — я (дівчина) та мій хлопець. Мені 19 років, йому 20. Зріст: мій — 161, його — 175; вага: його — 75, моя — 50. Толерантність у нас обох середня: кілька тижнів до того ми курили досить часто, мало не щодня, але зараз востаннє вживали три дні тому.
А ось такий вигляд має сама шишка.
Початок
Перші миті
Я зазвичай насипаю два маленьких ковпачки, щоб зекономити стафф та відчути смак (якщо він є). Цього разу трава здавалася якоюсь полиновою, трохи гіркою, як сосна, але й по-м’ятному прохолодною. Вдруге, щоправда, я вже закашлялась: дуже лерло горло.
10 хвилин
Що мене взяло, я відчула майже тієї ж мити, як вдихнула повітря з пляшки, але свого піку ефекти досягли тільки хвилин за п’ять. Ми вийшли на балкон покурити. Мене трохи погойдувало, і світ також погойдувався в очах, а мозок плавав десь у теплому океані. Розмова, тим не менш, точилася досить жваво, тільки час від часу я нібито «відключалася» від звукового модулю, щоб поринути у власні думки. Судячи з того, як хлопець іноді мовчав та вдивлявся вперед, із ним відбувалося те саме.
21 хвилина
Протягом одинадцяти хвилин ми встигли викурити по дві сигарети, повернутися назад на кухню, кинути в картоплю, що її ставили варитися, сосиски, потім якийсь час ці сосиски там перемішувати, а тоді злити воду та накрити на стіл. Час дуже розтягувався, і думки, здавалося, перелітають з теми на тему. Тільки потім далеко не завжди виходило їх згадати.
45 хвилин
Ми дивилися якісь мультики та їли молоду варену картопельку з вершковим маслом та кропом. Якщо ви знаєтеся на цьому, то маєте розуміти, що це неабиякий делікатес. Смаки посилилися, а от температурні відчуття та різні інші системи забору фізичних даних організму навпаки, зменшилися. Я не обпікала язик, хоча зазвичай можу їсти тільки зовсім холодну їжу. І чай я розводжу до стану холодної бурди чайного кольору.
1 година 22 хвилини
Далі ми знов вийшли надвір (тобто на балкон). Сміялися, говорили, але якось ніби ліниво. Добре було і просто стояти, обійнявшись, роздивляючись подвір’я. Я думала про буденні речі, яких ніколи раніше не помічала. Під нашими вікнами якась бабуся годувала голубів. Вона робить так щодня. Було щось радісне і приємне в тому, щоб спостерігати за цим.
Ми вкотре повторили план дій. Завтра мала приїхати моя мама, яка навіть не підозрювала, що доня в свої дев’ятнадцять може мати стосунки з кимось, крім Господа Бога. Я переживала страшенно і кожні п’ять хвилин вигадувала нову схему, як повідоміти мамі цю шокуючу новину.
Сигарети, що ми курили того вечора, були дуже й дуже погані: тоненькі, оці супертонкі жіночі м’ятні цигарки, навіть не з капсулою чи ароматизованим тютюном, а просто з фільтром. Тим не менш, зараз вони здавалися мені такими смачними, що я вперше курила їх без жодної скарги.
1 година 37 хвилин
Хлопець переглянув новини і страшно розлютився з якоїсь політичної причини — чи то на Донбассі справді припинили вогонь, чи то просто хтось сказав про його припинення. Я не сильно намагалася зрозуміти: мені було нецікаво. Взагалі всі політичні та соціальні проблеми раптом здалися малими та не вартими того, щоб сприймати їх близько до серця. Я сиділа в мирі та спокої, мало не читала мантри (хіба що наспівувала). Хвилин за десять хлопець здивовано спитав, на що він злиться, бо сам, мовляв, уже забув, що ж його так вибісило.
1 година 42 хвилини
Це вийшло так раптово і безглуздо, що хвилини дві ми просто верещали від сміху, каталися по дивану, витирали сльози та жадібно ковтали повітря. Заспокоювалися і знову дико починали ржати.
1 година 54 хвилини
А опісля увімкнули ноутбук та сіли дивитися «Чорнобиль». Я не буду тут про нього розповідати — якщо ви вже дивилися і вам сподобалося, то зрозумієте. Якщо ж ні, то зайва інформація не додасть вам радості.
Я просто скажу, що ливитися «Чорнобиль» обдовбаним — значить пустити його глибоко в серце і в душу, провідчувати всі хрипкі струни саундтреку і час від часу вражено казати: «Ахуєть».
Проте був уже пізній вечір, а трава, судячи з усього, має набагато більший індичний (у відсотковому відношенні) вплив. Я сиділа, сиділа, і близько другої з половиною години таймінгу відчула, як очі вже злипаються і просяться в ліжечко. А коли прокинулась, виявилося, що вже давно ранок.
Причому прокинулася в своєму ліжку: хлопцеві цілком вистачило сили та енергії, щоб донести мене туди, але жоден з нас цієї ночі не бачив снів. Хоча спали по-покійницькому міцно. І похмілля не було. Я чудово відпочила, хоча й трохи засмутилася через те, що так і не додивилася ту чортову серію.
Але біс із нею.
Підсумки
Сервіс: 73 бали. Я-то сподівалася, що зможу забрати закладку в своєму районі, а не тягатися через все місто. Хай би яким гарним клад не був, але ж руйнувати дитячі мрії — то є великий гріх.
Клад: 90 балів. Акуратний, близько до дороги, знайти було досить легко, ще й ніхто не бачив. Єдине, що кропива трохи зіпсувала настрій, але після того, як я покурила, опіки на колінах перестали пекти.
Зовнішній вигляд товару: чиста, красива, достатньо липка шишка без насіння. Руками її подрібнити було важко — довелося різати ножицями. Там багато красивих помаранчевих китичок на верхівці та кристаликів вздовж пелюсток. Запах нагадує соснову хвою і, знову ж таки, полин. Різкий, не дуже приємний, але природній. 95 балів.
Упаковка: 92 бали. Зіпер та ізолента. Остання намотана в кілька шарів, проте запах все одно трохи відчутний. Але заклеєно старанно, одразу видно, що всю душу в це вклали.
Ефект: 100 балів. Розслаблює, заспокоює і покращує настрій (особисто перевірено). Я заснула прямо в процесі експерименту, тому точно сказати, скільки триває ефект, не зможу. Проте хлопець зранку говорив, що у нього все діяло три з половиною години.
Трава — 9/10 (якщо оцінювати лише товар) та 7/10 (якщо оцінювати сервіс магазину).
Сервіс, як бачите, варто було б покращити, але сам продукт вельми непоганий.
Життя жахливе.
Але серед цього тижня суцільного стресу (ще мама в гості приїхала, чорт забирай) я все-таки мала малесеньку мить абсолютного спокою і щастя.
Було це так.
Спершу питав, де буде зручно забрати клад, але врешті-решт район виявився геть не тим, що я очікувала. Їхати довелося аж в кінець синьої гілки, на останню станцію метро, і ще від неї йти пішки, тому дістатися туди вдалося лише після роботи. Ціною неймовірних нервових втрат я вмовила хлопця скласти мені компанію, і години за півтори після завершення робочого дня ми нарешті вилізли на потрібне місце, яке густо поросло кропивою. Хлопцеві-то добре, він взув високі черевики, а мені довелося лізти через неї з голими ногами — і ногам це, самі розумієте, не сподобалося.
Але що є, то є: клад спокійно дочекався нас у призначеному місці. Ймовірність того, що його б стирив хтось інший, зводилася майже до нуля: місцевість безлюдна, а на фото стояла лише точка у потрібному кутку, тож знайти пакетик, не знаючи, куди його почепили, було б дуже тяжко.
Вдома на нас чекала величезна кількість роботи: наступного дня мала приїхати моя мама, тому треба було бодай якось прибрати, заховати пляшки з-під алкоголю, винести на смітник всю колекцію сигаретних коробочок, які я так самовіддано збирала, а також спресувати та запхати в шафу всі речі, що валялись по периметру кімнати.
Та все це відійшло на задній план. Я надто втомилася, щоб одразу братися до справ, а хлопець сподівався, що прибирання вилетіло мені з голови, і головне — не нагадувати про нього. Тому замість того, щоб змочити ганчірки, ми налили води у водний.
Тестери — я (дівчина) та мій хлопець. Мені 19 років, йому 20. Зріст: мій — 161, його — 175; вага: його — 75, моя — 50. Толерантність у нас обох середня: кілька тижнів до того ми курили досить часто, мало не щодня, але зараз востаннє вживали три дні тому.
А ось такий вигляд має сама шишка.
Початок
Перші миті
Я зазвичай насипаю два маленьких ковпачки, щоб зекономити стафф та відчути смак (якщо він є). Цього разу трава здавалася якоюсь полиновою, трохи гіркою, як сосна, але й по-м’ятному прохолодною. Вдруге, щоправда, я вже закашлялась: дуже лерло горло.
10 хвилин
Що мене взяло, я відчула майже тієї ж мити, як вдихнула повітря з пляшки, але свого піку ефекти досягли тільки хвилин за п’ять. Ми вийшли на балкон покурити. Мене трохи погойдувало, і світ також погойдувався в очах, а мозок плавав десь у теплому океані. Розмова, тим не менш, точилася досить жваво, тільки час від часу я нібито «відключалася» від звукового модулю, щоб поринути у власні думки. Судячи з того, як хлопець іноді мовчав та вдивлявся вперед, із ним відбувалося те саме.
21 хвилина
Протягом одинадцяти хвилин ми встигли викурити по дві сигарети, повернутися назад на кухню, кинути в картоплю, що її ставили варитися, сосиски, потім якийсь час ці сосиски там перемішувати, а тоді злити воду та накрити на стіл. Час дуже розтягувався, і думки, здавалося, перелітають з теми на тему. Тільки потім далеко не завжди виходило їх згадати.
45 хвилин
Ми дивилися якісь мультики та їли молоду варену картопельку з вершковим маслом та кропом. Якщо ви знаєтеся на цьому, то маєте розуміти, що це неабиякий делікатес. Смаки посилилися, а от температурні відчуття та різні інші системи забору фізичних даних організму навпаки, зменшилися. Я не обпікала язик, хоча зазвичай можу їсти тільки зовсім холодну їжу. І чай я розводжу до стану холодної бурди чайного кольору.
1 година 22 хвилини
Далі ми знов вийшли надвір (тобто на балкон). Сміялися, говорили, але якось ніби ліниво. Добре було і просто стояти, обійнявшись, роздивляючись подвір’я. Я думала про буденні речі, яких ніколи раніше не помічала. Під нашими вікнами якась бабуся годувала голубів. Вона робить так щодня. Було щось радісне і приємне в тому, щоб спостерігати за цим.
Ми вкотре повторили план дій. Завтра мала приїхати моя мама, яка навіть не підозрювала, що доня в свої дев’ятнадцять може мати стосунки з кимось, крім Господа Бога. Я переживала страшенно і кожні п’ять хвилин вигадувала нову схему, як повідоміти мамі цю шокуючу новину.
Сигарети, що ми курили того вечора, були дуже й дуже погані: тоненькі, оці супертонкі жіночі м’ятні цигарки, навіть не з капсулою чи ароматизованим тютюном, а просто з фільтром. Тим не менш, зараз вони здавалися мені такими смачними, що я вперше курила їх без жодної скарги.
1 година 37 хвилин
Хлопець переглянув новини і страшно розлютився з якоїсь політичної причини — чи то на Донбассі справді припинили вогонь, чи то просто хтось сказав про його припинення. Я не сильно намагалася зрозуміти: мені було нецікаво. Взагалі всі політичні та соціальні проблеми раптом здалися малими та не вартими того, щоб сприймати їх близько до серця. Я сиділа в мирі та спокої, мало не читала мантри (хіба що наспівувала). Хвилин за десять хлопець здивовано спитав, на що він злиться, бо сам, мовляв, уже забув, що ж його так вибісило.
1 година 42 хвилини
Це вийшло так раптово і безглуздо, що хвилини дві ми просто верещали від сміху, каталися по дивану, витирали сльози та жадібно ковтали повітря. Заспокоювалися і знову дико починали ржати.
1 година 54 хвилини
А опісля увімкнули ноутбук та сіли дивитися «Чорнобиль». Я не буду тут про нього розповідати — якщо ви вже дивилися і вам сподобалося, то зрозумієте. Якщо ж ні, то зайва інформація не додасть вам радості.
Я просто скажу, що ливитися «Чорнобиль» обдовбаним — значить пустити його глибоко в серце і в душу, провідчувати всі хрипкі струни саундтреку і час від часу вражено казати: «Ахуєть».
Проте був уже пізній вечір, а трава, судячи з усього, має набагато більший індичний (у відсотковому відношенні) вплив. Я сиділа, сиділа, і близько другої з половиною години таймінгу відчула, як очі вже злипаються і просяться в ліжечко. А коли прокинулась, виявилося, що вже давно ранок.
Причому прокинулася в своєму ліжку: хлопцеві цілком вистачило сили та енергії, щоб донести мене туди, але жоден з нас цієї ночі не бачив снів. Хоча спали по-покійницькому міцно. І похмілля не було. Я чудово відпочила, хоча й трохи засмутилася через те, що так і не додивилася ту чортову серію.
Але біс із нею.
Підсумки
Сервіс: 73 бали. Я-то сподівалася, що зможу забрати закладку в своєму районі, а не тягатися через все місто. Хай би яким гарним клад не був, але ж руйнувати дитячі мрії — то є великий гріх.
Клад: 90 балів. Акуратний, близько до дороги, знайти було досить легко, ще й ніхто не бачив. Єдине, що кропива трохи зіпсувала настрій, але після того, як я покурила, опіки на колінах перестали пекти.
Зовнішній вигляд товару: чиста, красива, достатньо липка шишка без насіння. Руками її подрібнити було важко — довелося різати ножицями. Там багато красивих помаранчевих китичок на верхівці та кристаликів вздовж пелюсток. Запах нагадує соснову хвою і, знову ж таки, полин. Різкий, не дуже приємний, але природній. 95 балів.
Упаковка: 92 бали. Зіпер та ізолента. Остання намотана в кілька шарів, проте запах все одно трохи відчутний. Але заклеєно старанно, одразу видно, що всю душу в це вклали.
Ефект: 100 балів. Розслаблює, заспокоює і покращує настрій (особисто перевірено). Я заснула прямо в процесі експерименту, тому точно сказати, скільки триває ефект, не зможу. Проте хлопець зранку говорив, що у нього все діяло три з половиною години.
Трава — 9/10 (якщо оцінювати лише товар) та 7/10 (якщо оцінювати сервіс магазину).
Сервіс, як бачите, варто було б покращити, але сам продукт вельми непоганий.
