В
вайнцесс
Гость
.
За весь квітень жодного разу не покурити — страшний гріх.
Я це усвідомила лише кілька днів тому, одночасно з тим, як усвідомила, що квітень вже завершується. Виправлятися треба було негайно. Тут мені й трапився «.».
Продавець надіслав координати зранку, але через свою суспільну корисність (я працюю і навіть сплачую податки) дістатися на Героїв Дніпра вдалося лише ввечері. Місце було чудове і безлюдне. В озері весело стрибала риба — раділа весні. Якщо забирати клад не в годину вигулу собак, коли всі собаковласники ведуть своїх вихованців на природу, то кількість людей навколо буде близька до нуля. Я, на жаль, натрапила на добермана, німецького бульдога і трьох мопсів (всі були зі своїми окремими господарями, тільки мопсів вигулювала зв’язкою жіночка років сорока), тож довелося трохи посидіти біля води, чекаючи, поки всі підуть геть. Потім ще хвилин п’ятнадцять я старанно колупала ногами землю з усіх боків позначеного на фото дерева, бо точне місце прикопу було не вказано.
Коли надія вже почала мене залишати, ізолента нарешті знайшлася.
Що ж було всередині
У пакетику лежала спресована майже в ідеальний квадратик шишка, трохи волога і наче пластилінова на дотик. Коли я її нарізала ножицями, то шматочки аж клеїлися до пальців через смолу. Насінинок не було зовсім.
Вся вона всіяна кришталиками ТГК, що, зрозуміло, є дуже гарним показником.
Також багато помаранчевих волокон. Це значить, що рослину не запилювали, і вона зберегла максимальну кількість потрібних нам речовин.
Запах нагадує те, як пахне трава в серпні, коли в ній валяєшся. Сильний — жах: навіть через зіпер, ще один зіпер та ізоленту в кілька шарів, НАВІТЬ МАЮЧИ НЕЖИТЬ, я в метро все одно відчувала, що джинсовка дуже недвозначно пахне.
Але насолодитися вдалося лише наступного дня — всю ніч з вівторка на середу я просиділа над есе, які треба було здати ще тиждень тому. Я і так весь семестр проїбала, тому з усіх сил намагаюся виїхати хоча б на трієчку.
Зате вчора день видався вільним, і щойно ми повернулися з пар — одразу стали думати, з чого робити апарат. Врешті-решт впоралися з однією пляшкою.
Тестери — я (дівчина, 19 років, зріст — 161, вага — 50) та мій хлопець (20 років, 175 сантиметрів, 75 кіло). Толерантність у нас обох дуже низька — як я сказала, ми не курили вже майже місяць.
Починаємо
Перші миті
Я навіть не закашлялася, коли вдихнула. Дим зайшов дуже м’яко. Запах нагадував горище, куди складають сіно. У дитинстві ми з братом дуже любили там гратися, щоправда, доки не знайшли під однією з балок осине гніздо.
5 хвилин
Взяло мене секунд через двадцять, тобто майже одразу. Трошки сповільнився світ. Мені було незручно курити через пляшку в горизонтальному положенні, і ніяк не вдавалося підпалити рештки трави так, щоб запальничка тут-таки не гасла.
10 хвилин
Ми вийшли на балкон. У голові відчувалася м’ятна свіжість, наче в неї насипали жуйки. «Це справді індика», — подумала я. Рухатися не хотілося, але поговорити ми обоє були не проти.
35 хвилин
Виникла проблема з часом: я не пам’ятала, о котрій був початок дійства. Написано, що о 15:45, але зараз було тільки 15:20, а назад час ніяк не може йти. Хвилин сім я роздумувала і не могла зрозуміти, як же це так сталося. Врешті-решт вирішила, що хвилини зберіглися правильно, а от година була чотирнадцята, а не п’ятнадцята, — і перевиправила нотатки.
39 хвилин
Було дуже тихо та повільно. Хлопець втикав в ноутбук, я гортала мемчики в Телеграмі. Навіть найбільш тупорилі меми здавалися дуже смішними.
1 година 5 хвилин
Захотілося їсти. Печиво з шоколадними крихтами розсипалося в роті, як галька на пляжі південного берега Крима, коли в одинадцять років приїздиш туди з батьками. Коли виходили покурити, то здавалося, що сигарета горить триста років і ніяк не докурюється.
1 година 26 хвилин
Хотілося їсти ще, але було дуже лінь іти на кухню.
Глянувши на годинник, я зрозуміла, що минуло вже дві години відтоді, як ми покурили. Це було дивно — здавалося, що набагато менше. Одномоментний час ротягувався, а загальний чомусь стискався. У мене минув нежить, але запахи були різкими та не дуже приємними.
2 години 9 хвилин
Я ніяк не могла відірвати хлопця від ноутбука. Хотіла поговорити, але він тільки угукав у відповідь. Сказав, що його дуже сильно розвезло, але я підозрювала, що він просто вигадав собі відмовку, щоб позадротити.
Ми допили два літри «Фанти», допили «Кока-колу» (якщо ви ніколи не пробували ванільну «Колу», то я вам скажу, що це нектар богів), поспівали пісеньок. Кола на смак здавалася схожою на шоколадний круасан.
2 години 54 хвилини
Якщо різко піднімати голову, вона паморочилася і перед очима все пливло. Я дивилася якісь відео і сміялася майже з усього.
3 години 15 хвилин
Почало хилити в сон, але я опиралася цьому: ну куди спати о пів на сьому вечора Мені ж не три рочки. Але від непорушного сидіння з телефоном в руках спати хотілося дуже сильно, тому довелося себе розворушити — постояти на балконі, помити посуд, одяг прибрати (ми все звалюємо в одну купу і, схоже, чекаємо, доки вона сягне космічних розмірів).
4 години
Ось тут нас обох уже майже відпустило. З’явилися знову енергія та бажання рухатись, гратися і лоскотати одне одного.
Ми вирішили покурити ще, але спершу купити пива та перевірити, як цей стафф буде мішатися з алкоголем. Збігали надвір до магазину, купили кожному по нуль п’ять пива і ще сидр на двох, а тоді повторили пункт перший. Тільки цього разу зробили нормальний водник з двох пляшок.
4 години 35 хвилин
Після другого разу в горлі терпло і я кашляла. Можливо, вплинув спосіб вживання, хоча дим з водного, теоретично, мав би заходити легше. Але хто його зна…
Я знову відчула лінь, небажання рухатись, розслабленість в усьому тілі. Ми відкоркували пиво та знову всілися (точніше, вляглися) на дивані. Я прихилилася до його дерев’яної спинки, і хоч вона була прохолодною, я відчувала тепло. Найточніше описати самопочуття у цей час можна словом «прибило».
Пиво було на смак гірке страшенно, а головне — майже не давало відчуття сп’яніння. І веселості не додавало теж.
4 години 43 хвилини
Здавалося, що музика наче грає в мені самій, якщо нахилитися до телефону, і наче зовні, якщо відхилитися назад. Причому був не повільний перехід, а наче якийсь поріг, розмежування, де з кожного боку звук сприймається по-своєму. Цей поріг відчувався як невидима повітряна перепона, об яку спотикалася барабанна перетинка, коли я наближала голову до екрану.
В голові блимала ідея відшукати всі пісні про Майдан, які колись були написані та оприлюднені. Я взялася до справи.
5 годин 4 хвилини
Я послухала (прокрутила) більше двадцяти треків, і жоден мені не сподобався. Жоден. Віра в українську музику впала нижче плінтуса. Хлопець погодився, що все хуйня, і взагалі не існує нормальної музики двадцять першого століття. В глибині душі я була зовсім не згодна, але сперечатися мені не хотілося. Хотілося миру та злагоди. Тому я промовчала і зробила вигляд, що не почула. А за півхвилини вже й забула, про що йшла мова.
Ще одна яскрава риса цього сорту — тобі складно формулювати думки та говорити довгими реченнями. Під час діалогу ти забуваєш, на яку твою фразу відповідає співрозмовник, і думаєш уже про щось інше.
5 годин 26 хвилин
Я сиділа, дивилася мультики та погойдувалася, як тремтячий маятник. Очі злипалися. Знову страшенно хотілося спати. Я помітила, що як тільки дія трави починає зменшуватись, — ти засинаєш. Дуже типово для індики.
Цього разу сил для спротиву я майже не мала. Спершу намагалася влягтися так, щоб було не дуже зручно, але потім зрозуміла, що таким чином досягну лиш того, що кінцівки на ранок остаточно затерпнуть. Тому забила на все, зробила собі гніздечко з ковдри і з телефоном у руках лягла.
Останнє, що я пам’ятаю — як Ютуб знову увімкнув рекламу їбучого онлайн-казино.
Десята ранку (наступний день)
Прокинулася від того, що всю ковдру з мене стягли і притиснули до самої стіночки. Коли розбудила хлопця, він із максимально невинним поглядом відсунувся на своє місце, віддав мені мою ковдру і розповів, що я заснула, коли не було ще навіть одинадцятої години. Він намагався мене розштовхати, але нічого не вийшло (тут я повірила — сплю я справді міцно. У мене троє молодших у сім’ї було, я блять під танковим вогнем спати можу). Зрештою махнув рукою і залишив спати.
Але знаєте, що було дивно
Нежить зник.
Абсолютно зник — якщо вчора я ледь-ледь могла дихати носом і мала тягати з собою серветки, то зараз не було ані сльозливих очей, ані шмарклів. Не боліло горло. Голова теж була легкою, а настрій — радісним.
Цікаво, з чого б то було
Підсумки
Сервіс: 90 балів. Усе ввічливо та відносно швидко (я розумію, що відписати здоровій купі людей — не така вже й легка справа). Продавець навіть питав, який район кому буде зручнішим, хоча в результаті ці побажання особливо не враховували, наскільки я зрозуміла.
Клад: 70 балів за красу і, в принципі, безлюдність, але якби не це, було б менше. Їхати довелося далекувато, а коли я повернулася додому, то висипала з туфель цілий самосвал землі — через неточність маркера на фото довелося розкопати все в радіусі півметра. Ізолента була не жовтою, а червоною, але великої проблеми я в цьому не бачу.
Упаковка: 75 балів, бо запах можна було відчути навіть крізь три обгортки. Трьох шарів зазвичай вистачає, але в цьому разі я б порадила селлеру додати хоча б ще один пакетик. Сильний запах — беззаперечний комплімент вам, але небезпека через це збільшується.
Зовнішній вигляд товару: шишка смолиста і клейка, але при цьому не бруднить руки. Насіння в ній не було. Колір — темно-зелений, подекуди є оранжеві волосинки. Подрібнити вручну не вийде — надто щільна. Я різала ножицями. Але вже нарізані шматочки перетиралися пальцями прекрасно. 100 балів.
Ефект: п’ятірка за індику. Особисто я більше люблю сативні рослини, але це вже мої суб’єктивні вподобання, а не оцінка сорту. Тут же продавець одразу оголосив, що це — майже стовідсоткова індика, і я повністю підтверджую його слова. А ще я дуже рада, що можу нарешті нормально дихати, а значить, можна сміливо заявити про наявність лікувальних властивостей.
Товар — 10/10, справді якісний. Але варто зважати, що для рейву цей сорт не годиться. Зате ідеально підійде, щоб відпочити після дводобової зміни чи просто відволіктися від надокучливих проблем. І навіть алкоголь не розвеселить: тільки заснеш міцніше.
За весь квітень жодного разу не покурити — страшний гріх.
Я це усвідомила лише кілька днів тому, одночасно з тим, як усвідомила, що квітень вже завершується. Виправлятися треба було негайно. Тут мені й трапився «.».
Продавець надіслав координати зранку, але через свою суспільну корисність (я працюю і навіть сплачую податки) дістатися на Героїв Дніпра вдалося лише ввечері. Місце було чудове і безлюдне. В озері весело стрибала риба — раділа весні. Якщо забирати клад не в годину вигулу собак, коли всі собаковласники ведуть своїх вихованців на природу, то кількість людей навколо буде близька до нуля. Я, на жаль, натрапила на добермана, німецького бульдога і трьох мопсів (всі були зі своїми окремими господарями, тільки мопсів вигулювала зв’язкою жіночка років сорока), тож довелося трохи посидіти біля води, чекаючи, поки всі підуть геть. Потім ще хвилин п’ятнадцять я старанно колупала ногами землю з усіх боків позначеного на фото дерева, бо точне місце прикопу було не вказано.
Коли надія вже почала мене залишати, ізолента нарешті знайшлася.
Що ж було всередині
У пакетику лежала спресована майже в ідеальний квадратик шишка, трохи волога і наче пластилінова на дотик. Коли я її нарізала ножицями, то шматочки аж клеїлися до пальців через смолу. Насінинок не було зовсім.
Вся вона всіяна кришталиками ТГК, що, зрозуміло, є дуже гарним показником.
Також багато помаранчевих волокон. Це значить, що рослину не запилювали, і вона зберегла максимальну кількість потрібних нам речовин.
Запах нагадує те, як пахне трава в серпні, коли в ній валяєшся. Сильний — жах: навіть через зіпер, ще один зіпер та ізоленту в кілька шарів, НАВІТЬ МАЮЧИ НЕЖИТЬ, я в метро все одно відчувала, що джинсовка дуже недвозначно пахне.
Але насолодитися вдалося лише наступного дня — всю ніч з вівторка на середу я просиділа над есе, які треба було здати ще тиждень тому. Я і так весь семестр проїбала, тому з усіх сил намагаюся виїхати хоча б на трієчку.
Зате вчора день видався вільним, і щойно ми повернулися з пар — одразу стали думати, з чого робити апарат. Врешті-решт впоралися з однією пляшкою.
Тестери — я (дівчина, 19 років, зріст — 161, вага — 50) та мій хлопець (20 років, 175 сантиметрів, 75 кіло). Толерантність у нас обох дуже низька — як я сказала, ми не курили вже майже місяць.
Починаємо
Перші миті
Я навіть не закашлялася, коли вдихнула. Дим зайшов дуже м’яко. Запах нагадував горище, куди складають сіно. У дитинстві ми з братом дуже любили там гратися, щоправда, доки не знайшли під однією з балок осине гніздо.
5 хвилин
Взяло мене секунд через двадцять, тобто майже одразу. Трошки сповільнився світ. Мені було незручно курити через пляшку в горизонтальному положенні, і ніяк не вдавалося підпалити рештки трави так, щоб запальничка тут-таки не гасла.
10 хвилин
Ми вийшли на балкон. У голові відчувалася м’ятна свіжість, наче в неї насипали жуйки. «Це справді індика», — подумала я. Рухатися не хотілося, але поговорити ми обоє були не проти.
35 хвилин
Виникла проблема з часом: я не пам’ятала, о котрій був початок дійства. Написано, що о 15:45, але зараз було тільки 15:20, а назад час ніяк не може йти. Хвилин сім я роздумувала і не могла зрозуміти, як же це так сталося. Врешті-решт вирішила, що хвилини зберіглися правильно, а от година була чотирнадцята, а не п’ятнадцята, — і перевиправила нотатки.
39 хвилин
Було дуже тихо та повільно. Хлопець втикав в ноутбук, я гортала мемчики в Телеграмі. Навіть найбільш тупорилі меми здавалися дуже смішними.
1 година 5 хвилин
Захотілося їсти. Печиво з шоколадними крихтами розсипалося в роті, як галька на пляжі південного берега Крима, коли в одинадцять років приїздиш туди з батьками. Коли виходили покурити, то здавалося, що сигарета горить триста років і ніяк не докурюється.
1 година 26 хвилин
Хотілося їсти ще, але було дуже лінь іти на кухню.
Глянувши на годинник, я зрозуміла, що минуло вже дві години відтоді, як ми покурили. Це було дивно — здавалося, що набагато менше. Одномоментний час ротягувався, а загальний чомусь стискався. У мене минув нежить, але запахи були різкими та не дуже приємними.
2 години 9 хвилин
Я ніяк не могла відірвати хлопця від ноутбука. Хотіла поговорити, але він тільки угукав у відповідь. Сказав, що його дуже сильно розвезло, але я підозрювала, що він просто вигадав собі відмовку, щоб позадротити.
Ми допили два літри «Фанти», допили «Кока-колу» (якщо ви ніколи не пробували ванільну «Колу», то я вам скажу, що це нектар богів), поспівали пісеньок. Кола на смак здавалася схожою на шоколадний круасан.
2 години 54 хвилини
Якщо різко піднімати голову, вона паморочилася і перед очима все пливло. Я дивилася якісь відео і сміялася майже з усього.
3 години 15 хвилин
Почало хилити в сон, але я опиралася цьому: ну куди спати о пів на сьому вечора Мені ж не три рочки. Але від непорушного сидіння з телефоном в руках спати хотілося дуже сильно, тому довелося себе розворушити — постояти на балконі, помити посуд, одяг прибрати (ми все звалюємо в одну купу і, схоже, чекаємо, доки вона сягне космічних розмірів).
4 години
Ось тут нас обох уже майже відпустило. З’явилися знову енергія та бажання рухатись, гратися і лоскотати одне одного.
Ми вирішили покурити ще, але спершу купити пива та перевірити, як цей стафф буде мішатися з алкоголем. Збігали надвір до магазину, купили кожному по нуль п’ять пива і ще сидр на двох, а тоді повторили пункт перший. Тільки цього разу зробили нормальний водник з двох пляшок.
4 години 35 хвилин
Після другого разу в горлі терпло і я кашляла. Можливо, вплинув спосіб вживання, хоча дим з водного, теоретично, мав би заходити легше. Але хто його зна…
Я знову відчула лінь, небажання рухатись, розслабленість в усьому тілі. Ми відкоркували пиво та знову всілися (точніше, вляглися) на дивані. Я прихилилася до його дерев’яної спинки, і хоч вона була прохолодною, я відчувала тепло. Найточніше описати самопочуття у цей час можна словом «прибило».
Пиво було на смак гірке страшенно, а головне — майже не давало відчуття сп’яніння. І веселості не додавало теж.
4 години 43 хвилини
Здавалося, що музика наче грає в мені самій, якщо нахилитися до телефону, і наче зовні, якщо відхилитися назад. Причому був не повільний перехід, а наче якийсь поріг, розмежування, де з кожного боку звук сприймається по-своєму. Цей поріг відчувався як невидима повітряна перепона, об яку спотикалася барабанна перетинка, коли я наближала голову до екрану.
В голові блимала ідея відшукати всі пісні про Майдан, які колись були написані та оприлюднені. Я взялася до справи.
5 годин 4 хвилини
Я послухала (прокрутила) більше двадцяти треків, і жоден мені не сподобався. Жоден. Віра в українську музику впала нижче плінтуса. Хлопець погодився, що все хуйня, і взагалі не існує нормальної музики двадцять першого століття. В глибині душі я була зовсім не згодна, але сперечатися мені не хотілося. Хотілося миру та злагоди. Тому я промовчала і зробила вигляд, що не почула. А за півхвилини вже й забула, про що йшла мова.
Ще одна яскрава риса цього сорту — тобі складно формулювати думки та говорити довгими реченнями. Під час діалогу ти забуваєш, на яку твою фразу відповідає співрозмовник, і думаєш уже про щось інше.
5 годин 26 хвилин
Я сиділа, дивилася мультики та погойдувалася, як тремтячий маятник. Очі злипалися. Знову страшенно хотілося спати. Я помітила, що як тільки дія трави починає зменшуватись, — ти засинаєш. Дуже типово для індики.
Цього разу сил для спротиву я майже не мала. Спершу намагалася влягтися так, щоб було не дуже зручно, але потім зрозуміла, що таким чином досягну лиш того, що кінцівки на ранок остаточно затерпнуть. Тому забила на все, зробила собі гніздечко з ковдри і з телефоном у руках лягла.
Останнє, що я пам’ятаю — як Ютуб знову увімкнув рекламу їбучого онлайн-казино.
Десята ранку (наступний день)
Прокинулася від того, що всю ковдру з мене стягли і притиснули до самої стіночки. Коли розбудила хлопця, він із максимально невинним поглядом відсунувся на своє місце, віддав мені мою ковдру і розповів, що я заснула, коли не було ще навіть одинадцятої години. Він намагався мене розштовхати, але нічого не вийшло (тут я повірила — сплю я справді міцно. У мене троє молодших у сім’ї було, я блять під танковим вогнем спати можу). Зрештою махнув рукою і залишив спати.
Але знаєте, що було дивно
Нежить зник.
Абсолютно зник — якщо вчора я ледь-ледь могла дихати носом і мала тягати з собою серветки, то зараз не було ані сльозливих очей, ані шмарклів. Не боліло горло. Голова теж була легкою, а настрій — радісним.
Цікаво, з чого б то було
Підсумки
Сервіс: 90 балів. Усе ввічливо та відносно швидко (я розумію, що відписати здоровій купі людей — не така вже й легка справа). Продавець навіть питав, який район кому буде зручнішим, хоча в результаті ці побажання особливо не враховували, наскільки я зрозуміла.
Клад: 70 балів за красу і, в принципі, безлюдність, але якби не це, було б менше. Їхати довелося далекувато, а коли я повернулася додому, то висипала з туфель цілий самосвал землі — через неточність маркера на фото довелося розкопати все в радіусі півметра. Ізолента була не жовтою, а червоною, але великої проблеми я в цьому не бачу.
Упаковка: 75 балів, бо запах можна було відчути навіть крізь три обгортки. Трьох шарів зазвичай вистачає, але в цьому разі я б порадила селлеру додати хоча б ще один пакетик. Сильний запах — беззаперечний комплімент вам, але небезпека через це збільшується.
Зовнішній вигляд товару: шишка смолиста і клейка, але при цьому не бруднить руки. Насіння в ній не було. Колір — темно-зелений, подекуди є оранжеві волосинки. Подрібнити вручну не вийде — надто щільна. Я різала ножицями. Але вже нарізані шматочки перетиралися пальцями прекрасно. 100 балів.
Ефект: п’ятірка за індику. Особисто я більше люблю сативні рослини, але це вже мої суб’єктивні вподобання, а не оцінка сорту. Тут же продавець одразу оголосив, що це — майже стовідсоткова індика, і я повністю підтверджую його слова. А ще я дуже рада, що можу нарешті нормально дихати, а значить, можна сміливо заявити про наявність лікувальних властивостей.
Товар — 10/10, справді якісний. Але варто зважати, що для рейву цей сорт не годиться. Зате ідеально підійде, щоб відпочити після дводобової зміни чи просто відволіктися від надокучливих проблем. І навіть алкоголь не розвеселить: тільки заснеш міцніше.
